Клінічна фармакологія засобів для лікування внутрішніх хвороб. Лікування серцевої недостатності при деяких клінічних станах | Аритмія: симптоми і лікування в Білорусі

Лікування серцевої недостатності при гострому інфаркті міокарда Будується на основі оцінки конкретних механізмів розвитку СН. В першу чергу слід визначити, чим викликана СН: збільшенням посленагрузки внаслідок АГ або різким падінням контрактильной функції міокарда з розвитком пасивної легеневої гіпертензії. У першому варіанті препаратами вибору є вено-артеріальні ділататори, які швидко знижують периферичний опір. Нітроіруссід натрію в дозі 50 мг розводять у 400 мл 5% глюкози і виробляють в / в інфузію з початковою швидкістю 15 мкг / хв (3-5 кап. / Хв). Кожні 5 хв швидкість інфузії можна збільшувати на 3-5 кап / хв до зниження АТ на 25-30% від вихідного, але максимальна швидкість введення не повинна перевищувати 200 мкг / хв (35-40 кап / хв). При вираженому больовому синдромі в / м або в / в вводять 2 мл 0,005% розчину фентанілу і 2 мл 0,25%> розчину дроперидола, розчинені в 20 мл 5% глюкози, і 40 мг фуросеміду. Якщо через 15-20 хв після зазначених заходів задишка і кількість вологих хрипів в легенях не зменшується, а систолічний АТ залишається вище 130 мм. рт. ст., показано введення 1 мл 5% розчину пентамина в 20 мл фізіологічного розчину протягом 10-15 хв під щохвилинним контролем АТ. При зниженні систолічного артеріального тиску до рівня 130-140 мм рт. ст. при вихідному 180-200 мм рт. ст. або до 100-110 мм рт. ст. при вихідному 130-140 мм рт. ст. введення препарату припиняється. У другому варіанті терапія залежить від рівня артеріального тиску. При рівні систолічного артеріального тиску 100-120 мм. рт. ст. показана більш активна сечогінна терапія - струменево вводиться 60-80 мг лазиксу. Введення при необхідності повторюють. Наркотичні анальгетики призначають з обережністю і зазвичай в половинній дозі (небезпека пригнічення дихання). Якщо після цих заходів АТ залишається вище 100 мм рт. ст., застосовується нітрогліцерин. Швидкість його інфузії або частота прийому таблеток підбирається так. щоб АД утримувалося на рівні 90-1 10 mм рт. ст. При відсутності поліпшення через 40-60 хв до лікування додають міотропні препарати. Доцільно використовувати добутамін (добутрекс), який істотно не впливає на рівень артеріального тиску, при його відсутності вводиться теофілін (еуфілін). При АТ нижче 100 мм рт. ст. застосовується комбінація: еуфілін 2.4% - 20 мл, адреналін 0,1% - 1 мл, фізрозчин 400 мл в / в крапельно зі швидкістю 4-8-12-16 кап. / хв. Важче проводити лікування хворих з систолічним АТ менше 100 мм рт. ст. Наркотики у них не застосовуються. Лікування починають з коштів інотропної підтримки (добутаміп 250 мг, розчинений в 400 мл 5% глюкози в / в по 4-8-12-16 кап. / Хв) і лазикса (80-120 мг в / в струменево). Якщо при введенні добутаміну відбувається зниження артеріального тиску, у флакон додають 5 мл 4% розчину дофамііа і шляхом зміни швидкості інфузії стабілізують АТ на рівні 90-110 мм рт. ст. Якщо ж у процесі введення добутаміну відбувається підвищення артеріального тиску понад 110 мм рт. ст., у флакон вводять 10 мл 2,4% розчину еуфіліну і призначають препарати нітрогліцерину, за допомогою яких АД стабілізують на рівні 90-110 мм рт. ст. Більша частина хворих гине на тлі набряку легенів і прогресуючого падіння артеріального тиску. При розвитку помірно вираженої гострої СН до базисної терапії додаються НАПФА (каптоприл, квінаприл, раміприл, периндоприл), сечогінні препарати (60-40-20 мг / добу лазикса з переходом до 3-4-го дня на прийом таблетованих форм діуретиків). Замість препаратів нітрогліцерину призначають ізосорбіду динітрату в максимальній добовій дозі (нітросорбід 20 мг 6-8 разів на добу), останній має більш вираженим ділатірующее дією на артерії, що значно полегшує серцевий викид. При наявності тахисистолической форми миготливої ??аритмії та неефективності вищевказаної терапії можуть бути з обережністю застосовані СГ: строфантин 0,25 мг, розведений у 100-150 мл глюкози або фізіологічного розчину, потім ланатозид або дігоксин по 0,25-0,5 мг/сут.______________________________________________________________Лечениесердечной Недостатньо хворих вадами серця Лікування СН у хворих вадами серця залежить від виду пороку серця. При мітральному стенозі терапію починають з діуретиків. При наявності миготливої ??аритмії після лікування антикоагулянтами протягом 3 тижнів проводять спробу відновлення синусового ритму електричної кардіоверсії або антиаритмічними препаратами. Для зменшення ЧСС при тахисистолической формі аритмії використовують верапаміл, пропраполол або дігоксин. При портальному стенозі з частою екстрасистолією застосовують антиаритмічні засоби, при дилатації і зниженою скоротливості лівого шлуночка - дігоксин. Діуретики та вазодилататори використовують обережно через ризик зменшення наповнення шлуночка і зниження внаслідок цього серцевого викиду і АТ. При мітральноїнедостатності з миготливою аритмією проводиться антикоагулянтна терапія. Медикаментозне лікування включає діуретики, нітрати, дігоксіл, вазодилататори, НАПФА. Пpu аopальной недостатності використовують діуретики, дигоксин, вазодилататори прямої дії на фоні лікування основного заболевания._______________________________________________Лечениесердечной недостаточностіпрі вторинної легеневої гіпертензії На тлі кислородотерапии використовують СГ, однак при легеневому серці вони не тільки не ефективні, але й небезпечні через підвищеного ризику дигіталісної інтоксикації (гіпоксія та порушення електролітного балансу). У випадках, коли до лівошлуночкової недостатності приєднується правошлуночкова або має місце миготлива аритмія, глікозиди показані. При вторинної легеневої гіпертонії застосовують АК (ніфедипін), здатні зменшити опір легеневих судин, не знижуючи тиску в легеневій артерії. Використання непрямих антикоагулянтів запобігає тромбоз артеріол.