Везикуліт: симптоми, діагностика, лікування

Везикуліт або сперматоцістіт це запальний процес, який розвивається в насінних бульбашках. Насінні бульбашки знаходяться збоку з обох боків від передміхурової залози. Спереду їх прикриває сечовий міхур і простата, а ззаду пряма кишка. Види везикулита Виділяють гострий і хронічний везикуліт. Як самостійне захворювання везикулит зустрічається рідко і частіше виступає як ускладнення запальних захворювань сечовивідної системи (орхіт, простатит, епідидиміт, уретрит). Причини Головним винуватцем везикулита є інфекція. Патогенні мікроорганізми можуть потрапити в насінні бульбашки різними шляхами: через сечовипускальний канал, з інфікованих органів малого тазу або з потоком крові з джерел хронічної інфекції в організмі: хронічний простатит, пієлонефрит, гломерулонефрит, цистит; каріозні зуби, хронічний тонзиліт, туберкульоз, гайморит, фурункульоз, остеомієліт; захворювання, що передаються статевим шляхом (хламідії, мікоплазми, гонококи, трихомонади). Фактори, що провокують розвиток везикуліту: застій крові в малому тазу (сидяча робота або малорухливий спосіб життя); переохолодження; ослаблення захисних реакцій організму; нерегулярне статеве життя, перерваний статевий акт; рідкісні статеві контакти; бурхлива статеве життя; незбалансоване харчування (часті запори); травми органів малого таза. Симптоми везикуліту Гострий везикуліт Гострий везикуліт починається раптово, з ознаками інтоксикаційного синдрому. Різко підвищується температура до 39 C. Хворі скаржаться на гострі болі в паховій області, в промежині, внизу живота. Болііррадіюють в поперекову і крижову області. Під час дефекації і сечовипускання болі посилюються, що пов'язано з тиском переповненій прямої кишки або сечового міхура на насінні бульбашки. При звільненні прямої кишки, з уретри виділяється слиз з прожилками крові (вміст бульбашок). Після дефекації або сечовипускання біль стихає. Ці симптоми є патогномічним (характерними) ознаками гострого везикуліту. Також для гострої фази захворювання характерна хвороблива еякуляція, а в спермі виявляється домішка крові. Нерідко страждає і ерекція. Хронічний везикуліт Ознаки хронічного везикуліту схожі з симптомами гострого, але мають більш стерту форму. Пацієнтів турбують ниючі або тягнуть болі в паху, в промежині, крижах і попереку. Болі виникають періодично. Ерекції стають болючим, а сечовипускання частим. Страждає якість оргазму (стирається чуттєве сприйняття або оргазм зникає взагалі). Половий акт стає коротким і болючим. У спермі знижений вміст сперматозоїдів. Діагностика Для постановки діагнозу ретельно збирається анамнез (виявлення хронічних захворювань), проводиться оцінка скарг і огляд. З лабораторних методів дослідження призначаються: загальний аналіз крові (прискорене ШОЕ, лейкоцитоз, що говорить про наявність запального процесу); загальний аналіз сечі (великий вміст лейкоцитів, еритроцитів і слизу, яка в нормі відсутній і потрапила в сечу з насіннєвих пухирців); УЗД передміхурової залози і насінних бульбашок через пряму кишку (ознаками везикулита служать збільшені, набряклі насінні бульбашки з великим вмістом рідини); отримання секрету з насінних бульбашок і посів їх на поживне середовище для ідентифікації збудника та визначення чутливості до антибіотиків; спермограма (уповільнене розрідження еякулята, збільшений або зменшений об'єм сперми, малий вміст рухливих сперматозоїдів). Диференціальну діагностику везикулита слід проводити з простатитом, туберкульозом насінних бульбашок, саркомою насінних бульбашок, уретритом, коллікуліта. Лікування везикуліту Лікування везикуліту здійснює лікар-уролог. На гострий період лікування везикуліту прописують строгий постільний режим, рясне пиття (для зняття ознак інтоксикації), спокійну обстановку і статевий спокій. Етіотропна терапія (боротьба з причиною захворювання) полягає в призначенні антибактеріальних або противірусних (при вірусній природі захворювання) коштів. Антибіотики використовуються широкого спектру дії і підбираються з урахуванням чутливості до них збудника. Рекомендуються антибіотики пеніцилінового ряду, цефалоспорини, фторхінолони та макроліди. Тривалість антибіотикотерапії при гострому везикулите становить 7-10 днів, при хронічному - до 3-х тижнів. Крім того, для полегшення болю використовуються анальгетики, протизапальні та жарознижуючі препарати (анальгін, парацетамол, індометацин, баралгін, папаверин та інші). Для усунення запорів і відновлення нормальної функції кишечника призначаються проносні (бисакодил, трава сенна). Проводиться і місцева терапія ректальними свічками з знеболюючим і протизапальним ефектами. Також призначають мікроклізми з відварами лікувальних трав (ромашка, звіробій). Після зниження температури можна прикладати теплі грілки на область промежини і приймати гарячі ванни. При хронічному везикуліті широко призначається фізіотерапія, масаж передміхурової залози, грязелікування. Прогноз і ускладнення Гострий везикуліт може ускладнитися нагноєнням насінних бульбашок (підйом температури до 40 C і вище, сильні болі в паху і виражені симптоми інтоксикації). Ситуація екстрена і вимагає термінового втручання (розтин, промивання і дренування сім'яних пухирців, а у важких випадках їх видалення). Крім того, хронічний везикуліт може стати причиною безпліддя і еректильної дисфункції (імпотенції). Прогноз при своєчасному лікуванні гострого везикуліту сприятливий. При розвитку ускладнень - відносно сприятливий. Профілактікаактівний спосіб життя (боротьба з гіподинамією); нормалізація харчування і боротьба з запорами; регулярне статеве життя з постійною партнеркою; санація хронічних вогнищ інфекції.